25 листопада святкуємо пам’ять св. Йосафата Кунцевича, ЧСВВ, який неабияк спричинився до відновлення монашого життя на українських землях. Цьогоріч, у навечір’я цього свята до нашої семінарії завітали преосвященні владики, які брали участь у синоді, на чолі з Блаженнішим Святославом (Шевчуком), Отцем і Главою УГКЦ.
У монастирській каплиці св. Йосифа, ченці разом із владиками спільно молилися Велику Вечірню, прославляючи Бога і святого Йосафата, ревного Христового послідовника, який своїм життям старався про єдність Христової Церкви.
При цій нагоді, ми запитали владику Димитрія (Григорака), Єпарха Бучацького, його думки стосовно актуальних питань сьогодення.
Сьогодні святкуємо пам’ять святого священомученика Йосафата, скажіть будь ласка, ким для Вас особисто є цей святий?
Для мене, як також для василіянина, св. Йосафат є взірцем монаха, справжнього монаха, який знав, чого він хоче в житті. Це людина, яка повністю віддала себе Богові, Церкві та народу. Він нічого не лишив для себе, а все віддав для Бога. Через те, що священомученик Йосафат багато говорив про Бога, то і Бог багато зробив для нашого народу та Церкви. Для мене він є взірець монаха і єпископа для наслідування.
Декілька днів тому, ми вшановували другу річницю революції гідності. На вашу думку, чи помітні істотні зміни? Чи люди, зокрема у вашій єпархії, відчули певне оновлення, чи самі змінилися?
Для мене, перш за все – це була революція духу. Ми показали ту істину про яку говорили ще римляни – Перемагає той хто сильніший духом. І ми, не маючи зброї, перемогли силою свого духу. Сьогодні також ми стоїмо проти ворога на сході нашої держави і не пускаємо його до нас. Не маючи такої зброї як він – ми сильніші духом.
Ну і певно, що люди змінилися, сильно змінилися: вони вже не хочуть бути рабами, але є ще бідними матеріально. Ця прикмета стоїть зараз на першому місці. Люди хочуть змін, вони вірять, що зміни будуть. Звичайно, деякі розчаровуються. Хто слабший у вірі, менше молиться – той скоріше розчаровується, злиться і живе у негативі. А хто сильніший у вірі – той має надію, що Бог нас веде, а майдан – це видимий знак, що Бог нас провадить.
За цих три місяці на майдані, перемогти цей режим без зброї було Божим чудом. Це стосується і теперішньої ситуації на сході держави. Думаю, що якщо Бог нас підняв на цю боротьбу то поведе нас і далі. Господь веде нас не до поразки, а до перемоги, до воскресіння нашого духа, нашої держави України, але як завжди, веде через хрест. Зараз ми переживаємо час хресної дороги, яка закінчується воскресінням. В цей період часу важливо не зневіритися, не втратити віру, а молитися, бути сильним духом і перемагати.
Які завдання, на вашу думку, стоять зараз перед богопосвяченими особами?
Я думаю, це завдання незмінне – бути взірцем доброго християнина. Святий Василій Великий говорив, що монах – це досконалий християнин. У наш час, що характеризується агресивним наступом матеріалізму ведеться війна проти Бога і Його заповідей, що має завуальований характер.
Цей наступ ведеться і проти християнських цінностей і християнського життя, взірцем якого ми, монахи повинні бути. Йде мова про зразок тої віри, яка буде видимою через наше життя.
У наш час можливо жити без шикарного автомобіля, без дорогих телефонів чи годинників. Живучи так, ми можемо бути дійсно щасливими. Ці свідчення є дуже важливими для молоді, оскільки ви є молодими ченцями, молодь може побачити добрий приклад своїх ровесників. Бачимо, що слова заохочують, а приклад потягає – приклад власного життя, який випливатиме з нашої віри.
Розмовляв бр. Яків Шумило, ЧСВВ
Коментарів: 0
Ваш коментар