Коли є гріхом подавати неправдиву інформацію про себе в інернеті?

Чи є гріхом подавати неправдиву інформацію про себе, при заповненні анкети в Інтернеті (наприклад при створенні поштової скриньки)?

Проблема користування Інтернетом й електронною поштою має моральний та духовний вимір. Можна з виразністю сказати, що подавання неправдивої інформації про себе в будь-яких анкетах є моральною безпомічністю, а, якщо виникає моральне ушкодження, є також і гріхом. Щоби розпізнати величину гріха, треба поставити перед собою декілька додаткових питань: чому приховую свої особисті дані, якщо маю повідомити про них? Яку маю мотивацію у цьому випадку? Чого хочу досягнути цим? Як це може вплинути на спілкування з іншими людьми? Яке моральне чи матеріальне ушкодження може це спричинити?

Електронна пошта, як і сам Інтернет – дуже ефективний засіб передачі інформації через міжособові комунікації. Всього за декілька секунд можна передати у інший куточок світу безмежну кількість інформації й не тільки письмової, але й звукової та образної. Та ми не можемо забувати, що Інтернет – це лиш інструмент. Великі можливості Інтернету супроводжують великі небезпеки, тому спосіб використання його переваг буде залежати виключно від людини., від його намірів та помислів. Залишимо на боці проблему використання Інтернету і електронної пошти злочинними організаціями і непорядними людьми, тому що їх моральна поведінка заслуговує на засуд. Наприклад, розповсюдження через Інтернет порнографії стає джерелом великого морального ушкодження, особливо для молодих осіб.

Серйозною небезпекою для спілкування через Інтернет є його анонімність. Частіше за все вона виникає через страх перед викриттям, через нещирість, через двозначні мотивації чи через бажання отримати перевагу над співбесідником. Звідси так багато взаємного приниження, підозрілості, звинувачень і зневаги до іншої людини у спілкуванні через Інтернет. Рубрики типу «На ваш погляд», «Додай свою думку» є виразним прикладом цього. Приголомшують насиллям, відсутністю поваги до інших, вульгарністю. Деякі автори цих інтернет висловлювань не стримують своїх емоцій, відкидаючи всяку відповідальність за написані слова. Доступність таких поглядів є морально двозначною. Якби автори висловлювань підписувалися повними іменами та прізвищами, то, без сумніву, звертали б більшу увагу до своєї мови. Анонімне, позбавлене відповідальності користування Інтернетом погрожує своєрідною деперсоніфікацією міжособового спілкування. Використання мережі, як і будь-якого іншого засобу, вимагає визначених моральних і духовних переконань. Користування електронною поштою вимагає поваги й уваги до людини, якій відсилається листа.

Безпосередній, візуальний контакт з іншою людиною, навіть якщо не називається ім’я чи прізвище, дозволяє відреагувати на вимовлені слова й дає можливість прийняти до уваги особисту сприйнятливість і інші суттєві обставини, які впливають на взаємний діалог. Наприклад, коли намагаємось затримати людину, яка квапиться, щоби  спитати її про що-небудь, то розуміємо, що заважаємо їй. То саме під час телефонної розмови, вслуховуючись у тон голосу, можемо отримати багато інформації про настрій співбесідника. Але, оскільки електронна пошта не дає безпосередньої можливості відчути стан свого адресата, то його можна легко поранити. Інформація, що передається таким шляхом, має подаватися у такій формі, щоби не бути образливою чи неприємною іншій стороні. Всі анонімки, що розповсюджуються через електронну пошту заслуговують на моральний засуд, як і ті, котрі розсилаються через пошту звичайну. Оскільки відправник не хоче нести відповідальності за написане слово, отримувач не зобов’язаний відповідати на такі листи. Можна спокійно викидати анонімки до сміттєвого кошика, не відчуваючи жодного почуття провини.

Багато хто звертає увагу на те, що листи, відправлені у конвертах, як правило, відрізняються від тих, які були відіслані електронною поштою. Майже всі традиційні листи, котрі ми отримуємо, починаються і закінчуються ввічливими зворотами мови: «Дорогий друже», «Шановний пане», «Мої сердечні вітання» і т. д. Натомість, листи, відправлені через електронну пошту позбавлені ввічливості, що робить їх прикрими для багатьох. Використання звернення на «Ти» до незнайомих людей сприймається, особливо людьми похилого віку, як відсутність поваги. Анонімність і знехтування будь-якими формами ввічливості відносно адресату електронної пошти призводить до небезпечного явища «матеріалізації» іншої людини, маніпулювання й використання її у власних корисних цілях, коли людей підкоряють своїм егоїстичним інтересам. Інтернет і електронна пошта не звільняють нас, щонайменше, від культурної поведінки, чуйності до ближнього й поваги до його особистості.

о. Юзеф Августин, Т. І.

Переклав з російської бр. Йосиф Учанов, ЧСВВ.

  За матеріалами: http://oleh-sj.com/DC/DCZ-2Internetimoralnost.html