27 лютого — переставлення святого рівноапостольного Кирила, учителя слов’ян

Дивлячись кожного дня у церковний календар бачимо імена святих, які подає нам Церква. Ми вшановуємо пам'ять апостолів і євангелистів, які були учнями Ісуса Христа; пророків, які були наділені особливим пізнанням Божої волі; мучеників, які загинули за віру; ісповідників, які страждали за Христа; преподобних – святих монахів, благовірних царів і правителів; блаженних, які відмовилися заради Христа від усіх принад цього життя. Серед святих є царі та слуги, духовні особи і миряни, вчені та неосвічені, купці та землероби, чоловіки, жінки, хлопці та дівчата. У соньмі святих є люди всіх звань та положень існуючих на землі, а отже є й такі, які під час земного життя знаходились в таких життєвих обставинах, в яких ми з вами перебуваємо.

Людина є у постійному пошуку того хто є таємничим. І для нас цією таємницею є Господь, якого ми не можемо охопити нашими поняттями, у що не можемо проникнути. І цей пошук іноді триває ціле життя, бо можна прожити життя і так і не зустрітись з Христом. А святі – це ті люди, які зрозуміли, що ціллю їхнього життя є Христос. Святі – це люди особливі, дуже наближені до Бога, а через це і до всіх людей. Коли ж віддаляються люди від Господа, то віддаляються і один від одного. Така властивість любові. Святі – це люди, які особливо люблять Бога і одночасно будь-яку хорошу чи погану людину та творять добро, роблячи цей світ кращим.

Святий рівноапостольний Кирило, учитель слов’янський пам'ять переставлення якого спогадуємо 27 лютого, і його старший брат Методій (пам'ять якого спогадуємо 6 квітня), за походженням слов’яни, народились в Македонії у місті Солунь або Тессалоніки. Святий Кирило здобув хорошу освіту, бо з 14-річного віку виховуючись разом із сином імператора він, у ранньому віці, став пресвітером. Був бібліотекарем архіву при великій церкві Св. Софії в Константинополі, займав впливову за своїм становищем посаду патріаршого секретаря. Врешті-решт св. Кирило прийняв обов’язки викладача філософії у вищій Константинопольській школі. Одного разу, прагнучи до усамітнення, він віддалився на гору Олімп до свого старшого брата Методія, але усамітнення його тривало недовго. Обидва брати були відправлені в 857 році імператором Михаїлом в місіонерську подорож для проповіді християн у Хозар. По дорозі вони зупинялися у Херсоні і знайшли там мощі священномученика Климента Папи Римського.

У 862 році почалася головна справа святих братів. На прохання князя Ростислава, послав їх імператор до Моравії для проповіді християнства слов’янською мовою. Святі Кирило і Методій склали слов’янську абетку і переклали слов’янською мовою Євангелії, Апостол, Псалтир і багато богослужбових книг. Потім святі брати були викликані до Риму на запрошення Папи Римського. Папа Адріан І зустрів їх з великими почестями, адже Кирило й Методій принесли до Апостольської столиці мощі священномученика Климента, Папи Римського. У Римі святий Кирило захворів, він уже віддавна мав слабке здоров’я. Його ложе оточили учні, що разом з ним проповідували на слов’янських землях і разом з ним страждали. А Святий узяв за руку свого брата Методія і сказав: «Брате мій, ми обидва були як пара волів в одному ярмі. І ось я падаю в борозну, закінчується день мій, ти ж тягни далі. Знаю, що рад би ти повернутися в монастир на гору олімп та не залишай початого діла, бо в ньому твоє спасіння». А потім він благословив слов’янські землі, для яких був апостолом, учителем та просвітителем.14 лютого 869 року помер апостол слов’ян святий Кирило, ім’я якого для нас цінніше понад усі скарби світу. Тепер він молиться у Бога, щоб єдність з’єднала усіх, для яких він трудився. Поховали його у храмі святого Климента поряд з мощами, які він сам приніс. Мощі святого Кирила й до нині спочивають у Римі.

Святий рівноапостольний Кирило, апостол слов’ян, дуже близький нам духом і дорогий всім слов’янам і нашому українському народові. Йому та його братові Методію ми завдячуємо світло християнської віри серед слов’янських народів, їм завдячуємо також переклад Святого Письма й богослужбових книг на слов’янську мову, яка стала літургійною мовою нашої Церкви.

Святі Кирило й Методій відзначилися героїчною апостольською ревністю за поширення християнської віри серед слов’ян. Хоч ми сьогодні спогадуємо пам'ять переставлення Кирила, але не можемо не згадати і його рідного брата Методія, бо вони обидва заслуговують на назву рівноапостольних, первоучителів і просвітителів слов’ян, а  втім, і нашого українського народу.

бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ