Святий Миколай-Чудотворець, архієпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих всієї Вселенської Церкви. Його люблять і шанують як на Сході так і на Заході. Римо та греко-католики, православні християни пам’ятають його як великого святого і це є свідченням його надзвичайної святості й небесної слави. Письмових джерел про життя святого Миколая збереглося мало, тому часто його життєпис овіяний різноманітними легендами. Одним із джерел є перекази святого Андрія Критського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.). Згідно різних переказів Миколай народився 270—286 рр. у грецькому місті Патара у Провінції Лікія (Мала Азія). Маючи християнське виховання, яке отримав від благочестивих батьків Теофана і Нонни святий Миколай ріс доброю та духовною дитиною, майже весь час він проводив у читанні Святого Письма, в подвигах посту і молитви.
Святий Микола відзначався неабиякою второпністю у використанні своїх маєтків, що йому дісталися після смерті батьків. Не був прив’язаний до багатства, навпаки, радісно виконував заклик Христа: «Якщо хочеш бути досконалим, […] продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі і йди за мною» (Мт 19,21). Святий Миколай зрозумів, що найкращий спосіб збереження багатства – допомагати потребуючим, чинити милостиню, бути людиною щедрої руки і милосердного серця. Він щедро роздавав потребуючим те, що посідав, а це допомагало йому йти слідом за Христом та здобувати праведність. Його життя та вчинки були яскравим свідчення любові до Бога та ближнього, бо він у кожному бачив самого Христа.
Цей святий мав чисте серце, наповнене любов’ю до людей, і смиренний дух. Проте у захисті Істини святитель Миколай був ревним воїном. У 325 році святитель брав участь у Першому Вселенському Соборі у Нікеї, де було прийнято Символ віри. Це стверджують згадані раніше св. Андрій Критський та монах Іван зі студитського монастиря (Константинополь), що саме на Соборі у Нікеї, святий Миколай вдарив по щоці свого опонента єретика Арія, через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий.
Святитель Миколай мирно відійшов до Господа у другій половині IV століття. Його святі мощі спочивають в італійському місті Барі, де вже протягом багатьох століть виточують цілюще миро, від якого й сьогодні багато людей отримують зцілення. Ціле своє життя присвятив він для діл милосердя для душі й тіла. Тому ще за життя звали його батьком сиріт, вдів, бідних. По смерті Господь прославив його даром творення чудес, за те й дістав назву Великого Чудотворця. Його славні чуда і були причиною швидкого поширення почитання Святого по усьому світу.
Святі, котрі за життя жили не для себе, а для людей, після смерті залишаються духовно серед людей, продовжуючи свою богоугодну справу. Святий Миколай, хоч жив далеко від нашого краю, але є близький і рідний нашому народові, котрий його любить, до нього молиться, співає пісні, будує на його честь храми. Для нас святий Миколай – це уособлення доброти, співчуття, допомоги та опіки. Святий, який не просто словом, але ділом робив добрі справи. Ікону святого Миколая можна побачити у кожному храмі та домі, бо він постійно присутній серед нас і допомагає нам у справі спасіння; він завжди поспішає на допомогу до тих, хто його кличе. Святкуючи його пам'ять та роздумуючи над його подвигом візьмімо для себе щось добре та корисне, нехай його життя – зразок служіння Богові та людям – стане прикладом для нашого життя.
Підготував бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ
Коментарів: 0
Ваш коментар